«А где мясо? - В кастрюле растаяло». Как проверяли мужскую колонию в Коростене

13:53, 03.03.2017
Поделиться:
1263   0
«А где мясо? - В кастрюле растаяло». Как проверяли мужскую колонию в Коростене

«А где мясо? - В кастрюле растаяло». Как проверяли мужскую колонию в Коростене

Минюст открывает двери колоний. Два месяца новый заместитель министра Денис Чернышев ездит с инспекцией в исправительные учреждения. Где-то результаты удовлетворительные, а где-то - катастрофа и просто увольнением руководства не обойтись. Например, колонию в Березани  законсервируют из-за несоответствия условий содержания, а узников переведут в другие исправительные учреждения. 

На першу публічну перевірку з комісією поїхала "Українська правда. Життя".

Третя ночі. Київ. Ми чекаємо на комісію і досі не знаємо, куди поїдемо. Адресу тримають у таємниці навіть для "своїх" – щоб "по дружбі" не попередили заздалегідь. За документами ми їдемо в Дніпропетровську область, а насправді – в Житомирську. Шоста ранку. Місто Коростень, колонія середнього режиму №71. Тут відбувають покарання чоловіки, ув’язнені вже не вперше.

Працівники в’язниці розгублені і на КПП нас тримають хвилин сорок – мовляв, стільки  потрібно на оформлення документів. Дивлячись на небокрай кріль спіралі колючого дроту над головою зустрічаємо світанок і слухаємо гімн о 6:30. До колонії збігаються очільник закладу Олександр Нікітчук та його заступники. Важкий засув на дверях підняли – ми на території.

До колонії збігаються очільник та його заступники 

РЕМОНТ ЗА ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ

6:49. Десятки сонних чоловіків мляво виходять на вулицю: чорні куртки, старий темний одяг. "Свіжих" ув’язнених легко можна відрізнити від бувалих – за кольором обличчя. У "досвідчених" він наче крейда і великі прогалини на місці зубів.

У в’язнів за розкладом – зарядка, однак її ніхто не робить. "Засуджені повинні виходити на зарядку, але не зобов’язані її робити", – каже працівник колонії.

"Засуджені повинні виходити на зарядку, але не зобов’язані її робити", – каже працівник колонії 

Через відчинені вхідні двері видно, як засуджений гарячково водить мокрою шваброю по підлозі.

В одному бараку живе близько 70 ув’язнених: туляться між щільними рядами старих металевих ліжок з поношеними заплямованими матрацами.

В одному бараку живе близько 70 ув’язнених 

 

Щільні ряди старих металевих ліжок з поношеними заплямованими матрацами 

 

Опалення, кажуть тихенько на вухо засуджені, вмикають дві-три години на добу.

Під ліжками – шматки бруду. Серед особистих речей перевірка знаходить заточку. А також виявляє місце, де ув’язнені, скоріш за все, виготовляли сувеніри: дерев’яна булава, недофарбовані дощечки, запах лаку і банка з фарбником на підлозі. Директор колонії заперечує: мовляв, ці сувеніри в’язні купили – родичам переслати.

Директор колонії каже, що сувеніри в’язні купили – родичам переслати

Хоча самі засуджені тихенько розповідають, що роблять сувеніри саме для керівництва. "За це можна получити солодке, цукерки, чай і так далі", – шепче в’язень. У кімнаті з умивальниками протікає кран, на підлозі – повно води, а туалети засмічені так, що в приміщенні неможливо дихати. Повсюди пліснява.

У кімнаті з умивальниками повсюди пліснява

В іншому бараку в’язні самі ведуть нас до туалету на другому поверсі. Він повністю розвалений. "Як сюди можна ходити? І так уже півроку", – обурюється ув’язнений Ігор Глибокий. – Адміністрація нічого не робить. На другому поверсі – 45 людей, на першому – 35. А робочих 4 дірки. На 2 поверсі крани не працюють. Вода іржава – її пити неможливо". На шум прибігає інший засуджений – Дмитро:

"Я тут своїми силами ремонт на поверсі зробив. Рідні привозили фарбу, усі матеріали. Мені заохочення написали. А за два тижні до дострокового мене садять в ізолятор. За що – не знаю".

 

Впродовж перевірки я спілкувалась з десятком в’язнів з різних частин колонії. Тихенько на вухо, в кутку кімнат подалі від перевірок і керівництва розповідали: адміністрація обіцяє засудженим дострокове звільнення за ремонт або фінансову винагороду. "Дуже часто це розвод, – розповідає один з засуджених. – Спочатку родичі попередають матеріали чи гроші, а потім "зверху" до молодших по званію приходить: на того, того і того написати рапорт. Щоб заохочення анулювати і УДО не дати".

Поки йдемо з делегацією від житлових приміщень до лазні, нас наздоганяє засуджений Ігор: 

– Чому Буткевич (працівник колонії – УП.) досі працює? Його три рази ловили на взятці, – обертається до керівника закладу Олександра Нікітчука.

– Два місяці він був відсторонений, зараз справа в суді, а він на роботі.

– Так він далі бере! Обіцяє УДО…

– Засуджений, не вам вирішувати. Суд прийме рішення.

Поки йдемо з делегацією від житлових приміщень до лазні... 

 

...наздоганяє засуджений Ігор та розповідає про корупцію 

ЗУБИ ТІЛЬКИ ВИРИВАЮТЬ

В Ігоря під оком – ледь помітний синець. Каже – причина в адміністрації. Інші в’язні теж пошепки розповідають, що до них інколи застосовують наручники, кийки чи "рукопашку". В той же час зізнаються, що буває і навпаки – дістається самим працівникам в’язниці від засуджених. У колонії працює медпункт. Можна зробити флюорографію.

Стоматологічне крісло є. Кажуть, що можна навіть полікувати зуби. Однак у самому журналі лікаря з дивовижною точністю повторюються два записи: виривання зуба і процедура після його видалення.

Стоматологічне крісло є. Кажуть, що можна навіть полікувати зуби, однак їх там тільки рвуть 

Медикаментів, кажуть в’язні, теж не вистачає:  "Приходиш до лікаря: "Живіт болить", а він тобі – анальгін. Приходиш – голова болить, а він тобі – знову анальгін. Ліки передають з дому".

Медикаментів, кажуть в’язні, теж не вистачає 

НЕ ПРАЦЮЄШ – ПРО ДОСТРОКОВЕ ЗАБУДЬ

В колонії є підприємство, яке мало б допомагати закладу вижити і забезпечити роботою і зарплатою в’язнів. Установа спеціалізується на виготовленні сільгосптехніки та запасних частин до неї, виробів з чавуну та металу.

Установа спеціалізується на виготовленні сільгосптехніки та запасних частин до неї 

Однак нині у виправному закладі офіційно працює лише 62 людини. Негласно деякі в’язні кажуть, що інша частина засуджених гарує незаконно. Одна з причин – відсутність документів. Це люди, які прийшли до колонії уже без паспорта.

"Я 7 років паспорта добиваюсь, – підбігає до замміністра старенький засуджений Юрій. – Куди я тільки не писав… По кругу посилають. От мене викинуть на вулицю, а я без паспорта. А пенсію як отримаю? Когось по голові бити, щоб сюди вернутися?"

"Він не може отримати паспорт, бо не може підтвердити, що з 1991-го року був на території України", – перебиває дідуся директор Нікітчук. – Коли звільниться, піде зареєструється, отримає громадянство і тоді паспорт".

Нині у колонії в Коростені, за словами керівництва, близько 140 засуджених без паспортів. Наприклад, кочегар – 55-річний чоловік, відбуває дванадцяту "ходку" – по колоніях кочує уже 35 років: "Жизнь така, – розповідає. – Ви мені грошей не дасте, а з судимостями на роботу не беруть. От і приходиться воровать і отнімать".

55-річний кочегар відбуває дванадцяту "ходку" 

Він працює у котельні, але зарплати не отримує. 

– На стажуванні, – пояснює директор виправного закладу. – Ми ще не маємо права працевлаштовувати. Паспорт йому вже зробили, робимо код.

– Ви ж казали, що він на ставці, – перебиває член комісії.

– Ви не ловіть на словах. Одна людина звільняється, він піде на її місце.

– А це, я так розумію, пожежний щит, – стукає по червоній великій коробці інший працівник Мін’юсту. Відчиняє дверцята, а там замість вогнегасника – тряпки і старе відро.

Працевлаштовані засуджені, з якими вдалось поговорити особисто, стверджують, що не знають своєї зарплати і поняття не мають, скільки лежить у них на рахунках. Справа у тому, що готівка у колонії заборонена, кошти мають нараховувати на особовий рахунок. Один з в’язнів каже, що після усіх відрахувань отримує пачку чаю. Інший – що зарплата не так уже й потрібна порівняно з обіцянкою керівництва написати хорошу характеристику для дострокового звільнення.

"Якщо не будеш працювати – про дострокове можеш забути", – каже ув’язнений. – І ще треба написати відмову від грошей за роботу. Це є і способом тиску. Типу не хочеш чогось робити чи починаєш виступати – можеш лишитись без роботи. Нема роботи – нема УДО".

"Якщо не будеш працювати – про дострокове можеш забути", – каже ув’язнений 

Бажання вийти швидше настільки сильне, що засуджені працюють у величезних старих приміщеннях з дірявим дахом і мінусовою температурою.

Уже зовсім пошепки деякі в’язні кажуть, що з виробничих цехів повивозили метал і обладнання. На складі, де виготовляють армійські ліжка на замовлення Міноборони, зварює деталі лише один чоловік. Де поділись всі інші, що зазвичай з ним працюють – не знає: "Сподіваюсь, додому скоро пустять…"

На складі, де виготовляють армійські ліжка на замовлення Міноборони, зварює деталі лише один чоловік 

 

"Сподіваюсь, додому скоро пустять…", – каже ув`язнений 

10 ГРАМІВ КАРТОПЛІ НА ДОБУ

Кухня – велике приміщення з сирими мокрими стінами і собачим холодом всередині. Кухарі видають засудженим кашу і шмат хліба.

"Які котлети, про що ви? Зварили, щоб з голоду не вмерли, і все. Зранку чай, каша. В обід – суп, каша, і ввечері – каша. Додають якоїсь піджарки, салату – квашена капуста, пересолені огірки чи недосолені кабачки", – сміється ув’язнений Ілля.

Кухарі видають засудженим кашу і шмат хліба 

 

 

Кухня – велике приміщення з сирими мокрими стінами і собачим холодом всередині

У холодильнику – заморожена риба з етикеткою "березень 2016 року", хоча за правилами рибу повинні зберігати не довше восьми місяців. Там же – тазик з курячими кістками вперемішку зі шкірою. Адміністрація колонії називає це повноцінною куркою, "просто вже звареною". Просимо підняти кришку на казані, де готується м’ясо для обіду 685 засуджених. В казані плавають ті ж кістки і шкіра.

Просимо підняти кришку на казані, де готується м’ясо для обіду 685 засуджених. В казані плавають ті ж кістки і шкіра

– А де філе?

– Розтануло, – відповідає працівник колонії.

– А котлети, відбивні є у раціоні?

– Немає.

– Чому?

– Таке постачання. Риба і курка подається централізовано.

Інших видів м’яса, крім курятини, у виправному закладі не буває. На складі зберігають повноцінні тушки. Як філе "розварюється" під час приготування – загадка.

Інших видів м’яса, крім курятини, у виправному закладі не буває 

За словами працівниці складу, вони витрачають 6-7 кілограмів картоплі на добу – на 700 в’язнів. Це по 10 грамів на особу. На складі – прогнила, покрита пліснявою морква.

На складі – прогнила, покрита пліснявою морква 

За словами Мін’юсту, там занизька температура збереження овочів. Делегація впродовж трьох годин тестує служби колонії на знання стандартів, які повинні дотримуватись у виправному закладі. Десята ранку. Перевірка завершується. Заступник міністра підбиває підсумки:

"Майже відсутні знання інструкцій, нормативної бази, а це основа основ для пенітенціарної системи. Це веде до того, що на виробництві не дотримані умови безпеки, не дотримане лікування і харчування засуджених. Це все веде до зловживань".

Та іде на зустріч з колективом колонії. Тим часом до в’язниці, зігнувшись, чимчикує старша пані в хустині. За її плечима – важка дорожня сумка, під вагою якої вона гнеться майже вдвоє. Її звати Марія. Раз на місяць привозить якнайбільше продуктів сину, якому залишилось тут сидіти ще три роки:

"Готую, доню, і несу, скільки можу, бо тут баландою годують. А що дитя має їсти?" - витирає сльози з синіх очей, закидає напрацьованими руками сумку на плечі і йде до віконечка для передач.

У понеділок, 27 лютого, за підсумками перевірки директора колонії звільнили. 

Теги статьи: КоростеньЖитомирская областьНикитчук АлександрТюрьмаЧернышев Денис
Версия для печати Послать другу

Важные новости

Лента новостей


loading...
Загрузка...

loading...
Загрузка...
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Наши опросы

Кто из представителей новой власти является самым главным коррупционером?








Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте

В какой стране вы бы хотели жить?







Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте